Застосування електродвигунів

Найпоширенішим серед різних електродвигунів є асинхронний двигун змінного струму (також відомий як асинхронний двигун). Він простий у використанні, надійний в експлуатації, недорогий і конструктивно міцний, але має низький коефіцієнт потужності і складне регулювання швидкості. У машинах великої потужності і малої швидкості зазвичай використовують синхронні двигуни (див. синхронні двигуни). Синхронні двигуни не тільки мають високий коефіцієнт потужності, але їх швидкість не залежить від величини навантаження і залежить тільки від частоти мережі. Робота відносно стабільна. Двигуни постійного струму зазвичай використовуються в ситуаціях, коли необхідне регулювання швидкості в широкому діапазоні. Але він має комутатор, складний за структурою, дорогий за ціною, складний в обслуговуванні та непридатний для суворих умов. Після 1970-х років, з розвитком технологій силової електроніки, технологія регулювання швидкості двигунів змінного струму поступово дозрівала, а ціни на обладнання знижувалися, що почало застосовуватися. Максимальна вихідна механічна потужність, яку може витримати двигун за певної робочої системи (безперервний, короткочасний, періодичний цикл), не викликаючи перегріву двигуна, називається його номінальною потужністю. При його використанні слід звертати увагу на положення на паспортній табличці. Коли двигун працює, слід звернути увагу на те, щоб його характеристики навантаження відповідали характеристикам двигуна, щоб уникнути перевищення швидкості або зупинки. Електродвигуни можуть забезпечувати широкий діапазон потужності, від міліват до десятків тисяч кіловат. Використання та керування електродвигунами дуже зручні, з можливістю самостійного запуску, прискорення, гальмування, заднього ходу та утримання. Вихідна потужність звичайного електродвигуна змінюється залежно від швидкості під час регулювання швидкості.